Моя домівка – місце тепла і турботи

 

Під час заняття «Я досліджую світ» учні та учениці 1 класу говорили про найдорожче для кожної людини місце — свою рідну домівку. Діти із захопленням розповідали про свої оселі, про те, хто живе разом із ними, які кімнати є у їхньому домі та що вони найбільше люблять робити вдома. Під час бесіди першокласники та першокласниці також ділилися, що вони вже вміють робити самостійно, а в яких справах їм ще допомагають батьки. Хтось уже сам складає іграшки, допомагає прибирати, накриває на стіл або доглядає за домашніми улюбленцями. Після цікавої розмови діти проявили свою творчість — намалювали та створили аплікацію своєї рідної домівки. На папері з’явилися будинки й квартири, подвір’я, дерева біля вікон та, звичайно ж, рідні люди поруч. Роботи вийшли яскраві, щирі й дуже теплі, адже для кожної дитини дім — це місце, де панують любов, турбота та затишок.

Вивчаємо букву "Є" разом із єнотиком

 

Під час вивчення  букви "Є" здобувачі освіти 1 класу читали та обговорювали цікавий і зворушливий текст про доброту та турботу про тварин. Діти познайомилися з історією про єгеря, який у лісі знайшов хворого єнота. Чоловік не залишив тваринку в біді — він забрав її додому, щоб допомогти одужати. Донька єгеря з радістю взялася доглядати маленького гостя: вона годувала єнота, піклувалася про нього та дуже переживала, щоб тваринка швидше одужала. Після читання учні обговорили вчинки героїв, поділилися своїми думками про те, як важливо бути добрими, уважними та допомагати тим, хто цього потребує. Щоб краще уявити героя оповідання, діти переглянули пізнавальне відео про єнотів і дізналися більше про життя цих тварин. Натхненні історією, першокласники та першокласниці намалювали власні малюнки із єнотиками. Роботи вийшли дуже яскраві, добрі й креативні. Так під час вивчення нової букви учні не лише вдосконалювали навички читання, а й вчилися співчуттю, турботі та любові до природи.

Історія про ведмежат, яка навчила ділитися

Сьогодні здобувачі освіти 1 класу поринули у чарівний світ казки. Діти уважно слухали угорську народну казку «Двоє жадібних ведмежат» — цікаву й повчальну історію про те, до чого може призвести жадібність. Маленькі слухачі щиро співпереживали героям, уважно стежили за розвитком подій та з цікавістю обговорювали почуте. Під час розмови діти міркували, чому ведмежата посварилися, чи правильно вони вчинили та як важливо вміти ділитися, бути добрими і дружніми. А потім казка продовжилася… уже в дитячій творчості! Учні та учениці взяли до рук пластилін і з великим захопленням виліпили героїв казки. На партах з’явилися кумедні ведмежата — у кожного свій настрій, свій характер і своя історія. Діти із задоволенням демонстрували свої роботи,  розповідали про створених персонажів і ще раз пригадували події казки: «Ведмежат перехитрила лисичка, бо вони не хотіли ділитися. Треба бути добрими, тоді всі будуть друзями!» «Моє ведмежатко  не жадібне — воно буде ділитися з усіма!» «Мені сподобалася казка, бо вона вчить бути щедрими». Так завдяки фантазії, творчості та щирим дитячим емоціям казка ніби ожила у маленьких долоньках, а її мудрий урок надовго залишиться у серцях малечі.