Сім’я як гілля на дереві, ми усі ростемо в різних напрямках, але коріння у нас спільне. Мало хто знає, що в давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природньою потребою. Триматися свого роду, оберігати сімейні реліквії, традиції, передавати їх у спадок наступним поколінням – було обов’язком. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали «людьми без роду-племені". Готуючи проєкт "Дерево мого роду", учні та учениці 4-А класу дізналися для чого складається родовідне дерево, яке ще часто називають деревом пам’яті, бо кожна людина, яка приходить у цей світ, повинна залишити про себе пам’ять. І ми маємо пам’ятати та шанувати свій рід, бо він дав нам життя. Ми познайомилися із родинними деревами членів нашої класної родини та переконались, що кожна дитина дійсно любить свою сім’ю, знає про свій родовід. А значить, не зів’яне дерево роду.
Коріння у цього дерева - пам’ять, історія. Ми будемо сильні і непереможні, якщо всі знатимемо і будемо берегти свою історію, історію свого народу, щоб не загинули ми, як відламані листочки, будемо жити так, щоб нами пишався наш рід, наш народ. Нехай ніколи не згасне родинне вогнище!Господи, благослови наших батьків,
А ще всіх рідних й прадідів-дідів.
Благослови, прошу, увесь наш рід,
Благослови вкраїнський наш нарід.
Благослови, ти Господи мене,
Щоб серце мав я щире і просте.
Немає коментарів:
Дописати коментар