Щоб виховати у дітей толерантність і гуманність та нагадати, що кожна дитина є унікальною, має різні захоплення, інтереси, особливості і стан здоров′я, проте жодна відмінність не може впливати на ставлення оточення до неї, провели урок про інклюзивність у 4-А класі. За дослідженнями, понад 70 % українців відчувають жалість до людей з інвалідністю. Панує хибне уявлення, що людина з інвалідністю не може бути успішною і мати звичайне життя. Тому під час уроку намагалися сформувати в учнів розуміння, що кожна людина насамперед людина, ознайомили із поняттям інклюзивності, вчили цінувати різноманітність, розвивали доброту та емпатію. Переглядаючи презентацію, вчили дітей використовувати коректну лексику щодо людей з інвалідністю, розвивали навички взаємодії, дружби та взаємодопомоги. Асистент вчителя провела вправу-гру “Чарівні окуляри, ” одягнувши їх, ми побачили в інших лише гарне, навіть ті гарні риси, які людина приховує. Переглянули мультфільм "Тамара," діти зробили висновок, що в цьому мультику дівчинка Тамара говорить жестовою мовою. А ще вона чудово спілкується мовою тіла.
Те, що вона користується жестовою мовою, — одна з її різноманітних ознак. Але вона така ж дитина, як усі. А після перегляду мультфільму "Скарлетт," підвели підсумок: і Скарлетт, і Тамара мають інвалідність. Але це їх не визначає. Вони насамперед люди. Тому нам варто позначати це в нашій мові. Правильно казати не «глухонімий / глухоніма», а «людина з порушенням слуху та мовлення». Не «дальтонік», а «людина з порушенням сприйняття кольору.» Не «інвалід» чи «хвора дитина», а «дитина з інвалідністю.» Бо на першому місці має бути слово «людина.» Усі ми люди. Це наша найголовніша чеснота й ніхто не може в нас цього забрати.
Немає коментарів:
Дописати коментар